Импотенция
Назад

Роцефин цена от 538 руб, Роцефин купить в Москве, инструкция по применению, аналоги, отзывы

Опубликовано: 26.03.2020
Время на чтение: 20 мин
0
0

Лікарська форма

Роцефин выпускается в следующих формах:

  • Порошок для приготовления инъекционного раствора для внутримышечного введения (по 250 мг, 500 мг или 1000 мг во флаконах, в картонной пачке один флакон и одна ампула с растворителем; растворитель в ампулах по 2 мл (флаконы 250 мг и 500 мг) и по 3,5 мл (флаконы 1000 мг));
  • Порошок для приготовления инъекционного раствора для внутривенного введения (по 250 мг, 500 мг или 1000 мг во флаконах, в картонной пачке один флакон и одна ампула с растворителем; растворитель в ампулах по 5 мл (флаконы 250 мг и 500 мг) и по 10 мл (флаконы 1000 мг));
  • Порошок для приготовления раствора для внутримышечного и внутривенного введения (по 1000 мг во флаконах, в картонной пачке один флакон);
  • Порошок для приготовления раствора для инфузий (по 2000 мг во флаконах, в картонной пачке один флакон или в картонной коробке 143 флакона (для стационаров)).

В одном флаконе содержится действующее вещество: цефтриаксон (в форме динатриевой соли цефтриаксона) – 250 мг, 500 мг, 1000 мг или 2000 мг.

https://www.youtube.com/watch?v=ytadvertiseru

Растворители: 1% раствор лидокаина (при внутримышечном введении) и вода для инъекций (при внутривенном введении).

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-помаранчевого кольору.

Противопоказания

Роцефин применяют при инфекционно-воспалительных заболеваниях, вызванных чувствительными к цефтриаксону возбудителями:

  • Инфекции уха, горла и носа;
  • Инфекции органов дыхательной системы;
  • Инфекции органов желудочно-кишечного тракта;
  • Инфекции мочевыделительной системы;
  • Инфекции мягких тканей, суставов, костей, кожи;
  • Раневые инфекции;
  • Инфекции органов половой системы;
  • Инфекции у пациентов с ослабленным иммунитетом;
  • Менингит;
  • Сепсис;
  • Ранние и поздние стадии диссеминированного боррелиоза Лайма.

Роцефин цена от 538 руб, Роцефин купить в Москве, инструкция по применению, аналоги, отзывы

Роцефин применяют также для периоперационной профилактики различных инфекций.

Единственным противопоказанием к применению препарата является индивидуальная гиперчувствительность к цефалоспоринам.

Роцефин с осторожностью назначают женщинам в период грудного вскармливания, новорожденным (особенно недоношенным) при гипербилирубинемии и при повышенной индивидуальной чувствительности к пенициллинам.

Препарат предназначен для внутримышечного и внутривенного введения.

Взрослым пациентам и детям старше 12 лет Роцефин назначают один раз в сутки по 1000-2000 мг. При инфекциях, вызванных возбудителями с умеренной чувствительностью к цефтриаксону, или в тяжелых случаях можно увеличить суточную дозу препарата до 4000 мг.

Детям в возрасте от 15 дней до 12 лет антибиотик назначают один раз в сутки в дозе 20-80 мг/кг массы тела (если вес ребенка превышает 50 кг, применяют взрослую дозу). Внутривенное введение Роцефина в дозе 50 мг/кг и выше проводится капельно не менее 30 минут.

Новорожденным до 2 недель препарат назначают один раз в сутки в дозе 20-50 мг/кг массы тела (не более 50 мг/кг массы тела в сутки). Доза Роцефина не зависит от того, доношенный или недоношенный ребенок.

У пациентов пожилого возраста дозу препарата не корректируют.

Продолжительность терапии зависит от течения инфекционно-воспалительного заболевания. Введение препарата продолжают еще на протяжении 48-72 часов после подтверждения уничтожения возбудителя и нормализации температуры тела.

В экспериментах между аминогликозидами и Роцефином показан синергизм в отношении некоторых грамотрицательных бактерий. При тяжелых инфекциях, угрожающих жизни (например, обусловленных Pseudomonas aeruginosa), следует иметь ввиду возможную повышенную эффективность подобных комбинаций. Так как аминогликозиды и цефтриаксон фармацевтически несовместимы, их вводят раздельно в рекомендованных дозах.

Лечение бактериального менингита у детей младшего возраста и грудных детей начинают с дозы 100 мг/кг массы тела один раз в сутки (не более 4000 мг в сутки). После определения чувствительности и идентификации возбудителя дозу Роцефина можно уменьшить. Продолжительность терапии при менингококковом менингите составляет 4 дня, менингите, возбудителем которого является Haemophilus influenzae – 6 дней, а Streptococcus pneumoniae – 7 дней.

Роцефин цена от 538 руб, Роцефин купить в Москве, инструкция по применению, аналоги, отзывы

При боррелиозе Лайма Роцефин назначают взрослым пациентам и детям один раз в сутки в дозе 50 мг/кг массы тела (максимальная суточная доза – 2000 мг). Продолжительность лечения – 2 недели.

При гонорее препарат вводят внутримышечно однократно в дозе 250 мг.

В целях профилактики послеоперационных инфекций Роцефин вводят за 30-90 минут до операции в дозе 1000-2000 мг однократно. При оперативных вмешательствах на прямой и толстой кишке применяют одновременное, но раздельное, введение цефтриаксона и орнидазола или другого 5-нитроимидазола.

При нарушениях функции почек/печени коррекция дозы не требуется, если функция печени/почек остается нормальной. В претерминальной фазе почечной недостаточности суточная доза Роцефина не должна превышать 2000 мг.

При сочетании тяжелой печеночной и почечной недостаточности требуется регулярный контроль плазменной концентрации цефтриаксона и коррекция его дозы при необходимости.

Приготовленные растворы стабильны 6 часов при комнатной температуре или 24 часа при температуре от 2 до 8 °C, однако лучше использовать их сразу же после приготовления. Цвет растворов варьирует от бледно-желтого до янтарного, что не влияет на переносимость или эффективность препарата.

Порошок для приготовления инъекционного раствора для внутривенного введения Роцефин

Для проведения внутримышечной инфекции Роцефина 250 мг или 500 мг порошка растворяют в 2 мл, а 1000 мг – в 3,5 мл растворителя (1% раствора лидокаина), затем вводят в ягодичную мышцу (глубоко). В одно место не рекомендуется вводить более 1000 мг. Растворы с лидокаином запрещено вводить внутривенно.

Для проведения внутривенной инъекции Роцефина 250 мг или 500 мг порошка растворяют в 5 мл, а 1000 мг – в 10 мл воды для инъекций, затем вводят медленно внутривенно в течение 2-4 минут.

Для проведения внутривенной инфузии 2000 мг порошка разводят в 40 мл инфузионного раствора, не содержащего ионов кальция, затем вводят внутривенно в течение не менее 30 минут. Растворителем могут быть следующие растворы: 5% и 10% глюкоза, 0,9% хлорид натрия, 5% фруктоза, 6-10% гидроксиэтилированный крахмал, 6% декстран в 5% растворе глюкозы, 0,45% хлорид натрия 2,5% глюкоза, вода для инъекций. Приготовленные растворы Роцефина не смешивают с растворами других антибиотиков или других растворителей.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

  • Гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектру, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.
  • Зниженої афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.
  • Непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.
  • Бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Патоген

Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriaceae

≤ 1

{amp}gt; 2

Staphylococcus spp.

a.

a.

Streptococcus spp. (групи A, B, C і G)

b.

b.

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,5c.

{amp}gt; 2

Streptococci групи Viridans

≤ 0,5

{amp}gt;0,5

Haemophilus influenzae

≤ 0,12c.

{amp}gt; 0,12

Moraxella catarrhalis

≤ 1

{amp}gt; 2

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,12

{amp}gt; 0,12

Neisseria meningitidis

≤ 0,12 c.

{amp}gt; 0,12

Не пов’язані з видом

≤ 1d.

{amp}gt; 2

a. висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину;

b. висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну;

c. рідко зустрічаються ізоляти із мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію;

d. граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1

Загалом чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий)£, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)£, Streptococcus pyogenes (групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcreatorsru

Грамнегативні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Staphylococcus epidermidis , Staphylococcus haemolyticus , Staphylococcus hominis

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli%, Klebsiella pneumoniae%, Klebsiella oxytoca%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens

Предлагаем ознакомиться  Простакор аналоги в таблетках

Анаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes

https://www.youtube.com/watch?v=ytpressru

Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia

Анаероби

Clostridium difficile

Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum

£ Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

Частота резистентності {amp}gt;50% щонайменше в одному регіоні.

% Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектру, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Внутрішньом’язове введення

https://www.youtube.com/watch?v=upload

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2 – 3 години після введення.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7 – 12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% від такої у плазмі у порівнянні із 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку.

Пікові концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4 – 6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр та його присутність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв’язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування із білками плазми становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10 – 22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5 – 12 мл/хв. 50 – 60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40 – 50% – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих складає близько 8 годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю

https://www.youtube.com/watch?v=https:accounts.google.comServiceLogin

У хворих з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє спостерігаємому парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату із збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2 – 3 рази вищий ніж у дорослих молодого віку.

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації препарату, і зменшуючись в меншій степені, ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, є відсоток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто, %T {amp}gt; мінімальної інгібуючої концентрації).

Показання

Роцефін® застосовувати для лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

  • бактеріальний менінгіт;
  • позалікарняна пневмонія;
  • госпітальна пневмонія;
  • гострий середній отит;
  • внутрішньочеревні інфекції;
  • ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
  • інфекції кісток і суглобів;
  • ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
  • гонорея;
  • сифіліс;
  • бактеріальний ендокардит.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcopyrightru

Роцефін® можливо застосовувати для:

  • лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
  • для лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
  • передопераційна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання;
  • для ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
  • для лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Роцефін® слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Підвищена чутливість до цефтриаксону, або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік вік після народження)*

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

  • із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*
  • які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують в якості розчинника (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Лекарственное взаимодействие

  • Пищеварительная система: глоссит, диарея или мягкий стул, стоматит, рвота, тошнота; иногда – нарушение вкуса; редко – панкреатит, желтуха, повышение активности щелочной фосфатазы и печеночных ферментов, гипербилирубинемия, осаждение солей кальция цефтриаксона в желчном пузыре и соответствующая симптоматика; в единичных случаях – псевдомембранозный колит;
  • Мочевыделительная система: редко – наличие крови в моче, уменьшение количества мочи, повышение сывороточной концентрации креатинина; в единичных случаях – образование конкрементов в почках (в основном у детей старше 3 лет при применении препарата в высоких дозах и наличии дополнительных факторов риска);
  • Дыхательная система: бронхоспазм, аллергический пневмонит;
  • Центральная нервная система: редко – головокружение, судорожные припадки, головная боль;
  • Система свертывания крови: иногда – удлинение протромбинового и тромбопластинового времени, тромбоцитопения, тромбоцитоз; редко – снижение протромбинового времени, носовое кровотечение; в единичных случаях – нарушение свертываемости крови;
  • Система кроветворения: снижение количества лейкоцитов, эозинофилия; иногда – гемолитическая анемия, гранулоцитопения; в отдельных случаях – агранулоцитоз;
  • Аллергические реакции: редко – анафилактоидные реакции, сывороточная болезнь, анафилактические реакции;
  • Дерматологические реакции: зуд, отеки, сыпь на коже, крапивница, аллергический дерматит, в отдельных случаях – токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона;
  • Прочие реакции: редко – вагинит, приливы, микозы половых путей, повышенное потоотделение, озноб, сердцебиение, повышение температуры тела;
  • Местные реакции: очень редко – флебит после внутривенного введения.
Предлагаем ознакомиться  Импотенция от кальяна

Перечисленные побочные эффекты исчезают самостоятельно или после отмены препарата.

При совместном приеме сильнодействующих диуретиков (фуросемида и других) и Роцефина в высоких дозах не наблюдалось нарушений функции почек.

https://www.youtube.com/watch?v=ytdevru

Нет указаний на то, что цефтриаксон повышает нефротоксичность аминогликозидов.

При одновременном приеме этанола дисульфирамоподобная реакция не возникает.

Бактериостатические антибиотики снижают эффективность препарата.

Пробенецид не влияет на выведение цефтриаксона.

Между цефтриаксоном и хлорамфениколом в экспериментах in vitro обнаружен антагонизм.

Роцефин нельзя смешивать с ванкомицином, аминогликозидами, флюконазолом и амсакрином.

Препарат запрещено добавлять в содержащие кальций инфузионные растворы (например, раствор Рингера и Хартмана).

Особые указания

При лечении Роцефином, как и при терапии другими антибиотиками, возможно развитие суперинфекции.

У пациентов с недостаточностью витамина Kво время лечения препаратом может потребоваться контроль протромбинового времени, а в случае увеличения протромбинового времени – назначение витамина K до начала или в период лечения Роцефином.

При длительной терапии необходимо регулярно контролировать картину крови.

При лечении препаратом в редких случаях отмечались ложноположительные результаты пробы на галактоземию, пробы Кумбса и определения глюкозы в моче.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препарату Роцефін® у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі.

Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною.

https://www.youtube.com/watch?v=ytaboutru

У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоністу вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антагоністу вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Подібним чином, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Спосіб застосування та дози

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді із летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів.

Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів бета-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз); однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія із лікарськими засобами, що містять кальцій.

У недоношених та доношених немовлят віком менше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальними наслідками. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно із наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, окрім новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати.

https://www.youtube.com/watch?v=ytpolicyandsafetyru

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно із будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком старше 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципітату.

Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла.

Безпека та ефективність препарату Роцефін® у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку із альбуміном сироватки крові.

Роцефін® протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія.

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі препарат Роцефін® (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі із летальними наслідками, були зареєстровані в період лікування Роцефіном® як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на фоні застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея (див.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні препарату Роцефін® тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також препарат Роцефін® може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Роцефіну® рівні глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

Предлагаем ознакомиться  По какой-то причине вздулась вена на члене: что делать?

Натрій.

Кожен грам препарату Роцефін® містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ ««Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену у інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам’яна хвороба.

У випадку наявності на сонограмі тіней, слід зважити на можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г/добу та вище.

Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. У рідкісних випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

Жовчний стаз.

Випадки панкреатиту, можливо спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували препарат Роцефін® (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість із таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарного сладжу, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.

Годування груддю.

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність.

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції, як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Побічні реакції

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

дуже поширені (≥ 1/10);

поширені (≥ 1/100 {amp}lt; 1/10);

непоширені (≥ 1/1000 {amp}lt; 1/100);

рідко поширені (≥ 1/10000 {amp}lt; 1/1000);

частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний колітb; частота невідомаa – суперінфекціїb.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідомаa – гемолітична анеміяb, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: частота невідомаa– анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливостіb.

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; частота невідомаa – судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідомаa – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діареяb, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідомаa – панкреатитb, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідомаa – преципітати у жовчному міхуріb, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідомаa – синдром Стівенса-Джонсонаb, токсичний епідермальний некролізb, багатоформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідомаa – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідомаa – хибнопозитивні результати тесту Кумбсаb, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземіюb, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкозиb.

aНа основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеного розміру, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома

b див. розділ «Особливості застосування»

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком {amp}lt; 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення.

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30%.

При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, вочевидь, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Несумісність

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

https://www.youtube.com/watch?v=crussia24tv

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не слід змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно із розчинами, які містять кальцій, включаючи повне розчини для парентерального харчування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

, , ,
Поделиться
Похожие записи
Комментарии:
Комментариев еще нет. Будь первым!
Имя
Укажите своё имя и фамилию
E-mail
Без СПАМа, обещаем
Текст сообщения
Adblock detector